Ахіллів Біг

Населений пункт:
с. Чулаківка
Школа:
Чулаківський заклад повної загальної середньої освіти
Піб:
Руденко Тетяна Григорівна
picture

Численні народні бувальщини, перекази й легенди про таврійську землю пробуджують нашу уяву, спонукають до роздумів. Сьогодні ж, подолавши чималу відстань у часі й просторі, мандруватимемо чорноморським островом Тендра, який називають у наших краях «Ахіллів Біг»… 

Того дня я прокинувся рано-вранці, щоб вирушити разом із батьком на оповитий легендами острів  – Тендрівську косу. За давнім повір’ям, відвідував це місце епічний герой Троянської війни Ахілл, що,  відпочиваючи між боями, гартував своїх воїнів під час змагань з бігу на честь перемог у Понті. Звідси й назва –  Ахіллів Біг, а якщо точніше, –  то Ахіллесове Ристалище, тобто змагання чи арена, де вони відбувалися. На честь Ахілла мешканці Ольвії проводили на Тендрі Ахіллеї –  спортивні ігри: різні гімнастичні вправи та біг піщаним берегом.

Над морем велично піднімався сонячний диск. Навколо – спокій і тиша, лише тихий плескіт сонних хвиль, приглушене чаїне кигикання та терпкий запах полину підсилювали передчуття чогось незвичайного.

— Подивися, сину, он неподалік видніється Білобережжя, вузька Тендрівська коса. Туди наш шлях,- промовив батько. 

Формою острів нагадував меч. Лазурові хвилі цілували берег, ніжно обіймали Тендру, на якій знайшли

притулок безліч птахів і навіть дикі коні. Морська сіль і невблаганне пекуче сонце вибілили пісок і мушлі, тому вони мали дивовижний сліпучо-білий колір. 

Я вдивлявся в далечінь. Мов у мареві, побачив рожеві цятки, що повільно наближалися до острова. 

— Грецькі трієри, – пояснив батько, помітивши мій здивований погляд. 

Серед вправних воїнів на головному кораблі вирізнявся один: високий, статний, широкоплечий. Він віддавав короткі команди, а злагоджені дії воїнів прискорювали зустріч відважних мореплавців із берегом. Море не проявляє жалощів. Керманич має добре знати свою справу, розумітися на морських вітрах, течіях чи вирах, мілинах, підводних каменях чи піщаних банках.

— Це і є славнозвісний Ахілл?

— Так, сину! Саме його називають володарем  Понту і  владикою земель Причорномор’я. Кажуть, кентавр Хірон навчив його всім тонкощам військової справи. З часом Ахілл став фізично загартованим, сильним і вправним воїном, який досконало володів мистецтвом бою. А ще, як справжній полководець, цей ватажок умів короткою промовою запалити вогонь в серцях своїх воїнів і надихнути їх на перемогу.

 Я в захопленні спостерігав за рухами сильних тіл: ось перегони на бойових колісницях, змагання з бігу, стрільба з луків, метання дротиків і списів. Попереду, як  завжди, – Ахілл..  А  ось справжня театральна вистава: воїни щільно вишикувалися в шеренги, відчуваючи лікоть один одного і взаємну підтримку, відшліфовували кожен рух. Перша шеренга прикривала всю фалангу щитами й списами,  переходила із кроку на біг і завдавала противникові найбільшого удару. У короткій атаці така фаланга була непереможною, адже ніхто не боявся діяти, бо був упевнений, що добре знає свою справу.  

— А он, поглянь, тату, усі зібралися на березі.

— То , сину, грецькі воїни урочисто виголошують присягу. Чуєш?

— Ми присягаємося Зевсом, Венерою, усіма богами  й богинями нашими, що ніколи не зрадимо рідного берега й не порушимо принципів демократії.

Опісля усі повернулися на свої трієри і рушили на південний захід. Мабуть, направилися до острова Зміїного, щоб помолитися у храмі Ахілла перед довготривалою подорожжю та воєнним походом, а потім – на північ – до  Ольвії, яку любив відвідувати безстрашний ватажок.

День добігав кінця. Сонце повільно опускалося в глибини Понтійського моря. На обрії рожеві вітрила грецьких кораблів ставали білими й були схожими на морських чайок.

Марево поступово розсіювалося, але  уява невтомно малювала незабутні образи  із батькової розповіді:  гордих еллінів та їхнього ватажка Ахілла, які були щиро відданими берегу, що став для них рідним.

Храм Ахіллеса на острові Зміїному довго беріг пам’ять про минулі часи. Тепер на його місці височіє маяк. Він указує на безпечний шлях морем сучасним Ахіллам. 

інші міфи
та легенди

Array ( [post_type] => post [category] => 52 [posts_per_page] => 5 [orderby] => rand [order] => ASC ) Array ( [post_type] => post [category__not_in] => Array ( [0] => 52 ) [posts_per_page] => 1 [orderby] => rand [order] => ASC )

Легенда «Сара-Булат»

У дуже далекі часи жила у нашому селищі одна татарська родина. Із самого ранку до пізньої ночі працювали вони у своєму винограднику та на великому...

Легенда про село Дивне

З молоком матері, з ніжними словами колисанок приходить до нас любов до рідної землі. Немає такого села в Україні, яке не мало своєї легенди. Ось...

Легенда про богиню Дану та живильну силу води

З давніх-давен, коли небо було синє – синє, гори високі – високі, ріки та моря глибокі – глибокі жила Дана – богиня води, вічно юна...

Легенда про турецьке золото

Сталося це в дуже давні часи. Тоді, коли притока Південного Бугу — Бакшала — була великою, повноводною, широкою і глибокою. По річці спокійно ходили турецькі...