Як бджілка Тея Теребовлю порятувала

Населений пункт:
Теребовля
Школа:
Теребовлянський профільний ліцей
Піб:
Кравчук Галина Василівна
picture

Існує легенда, котра розповідає, як гуси славне місто Рим урятували. Ми ж розповімо вам не менш цікаву: як золотокрила бджілка Тея славне місто Теребовлю від ворогів порятувала.

З давніх-давен, щороку, княжа Теребовля святкує великі фестини – День бджолярів.

Того дня ніщо не віщувало лиха. Традиційно на Замковій горі городяни, для жителів Теребовлі та гостей міста, влаштували велику виставку-ярмарку меду та вуликів. Щиро святу раділи, звісно, юні теребовлянці, а найбільше за всіх тішився маленький княжич Василько Теребовельський. Адже це було свято його найкращої подруги бджілки, котру звали Тея. Хлопчик справді був дуже щасливим, тому що він єдиний розумів мову бджілок і міг з ними повеселитися.

— Привіт, подруго Теє, вітаю тебе зі святом.

— Привіт Васильку, дякую, – відповіла поважно бджілка.

— А чого це ти така заклопотана? Чому не веселишся, адже сьогодні твоє бджолине свято?

— Це у вас, людей, вічно свята, а нам, бджолам, працювати саме час влітку. Отож, я лечу за місто, бо там найсолодші квіти знаю. І поки усі гуляють, зберу нектар, – відповіла невтомна бджілка Тея і полетіла.

Василько здивовано помахав бджілці услід і побіг до гуцянок.

Минуло зовсім мало часу і Василько побачив перед своїми очима розгублену і захекану бджілку Тею.

— Васильку, мерщій, мерщій … біда, лихо … вороги на конях до Теребовлі мчать. Я далеко за міськими пагорбами їх побачила!

— Ой, лишенько, що ж з Теребовлею і теребовлянцями буде???! Адже свято і ніхто боронитися не готовий.

— Васильку, скажи діду Панасу-пасічнику нехай сурмачів попередить. А ми всією бджолиною родиною вам допоможемо!

Маленький князевич наляканий побіг до мудрого пасічника Панаса, щоб розповісти йому про лихо, яке наближається до міста. Василько знав, що тільки поважний і мудрий дід Панас єдиний повірить йому, адже старий пасічник теж умів розмовляти з бджолами.

— Діду, діду, там вороги на Теребовлю мчать! Скажіть сурмачам сурмити тривогу!

— Ти певен, синку… Сам бачив, чи повідав хто?

— Бджілка Тея побачила їх за містом

— Бджілка, кажеш… Хм, хоч я і старий, а вірю, що у світі див багато буває… А як же ми боронитися будемо? – з тривогою заговорив дід. 

— У Теї є одна ідея…

Василько швиденько розповів діду Панасу план Теї. Поважний дід попередив сурмачів, скликав усіх бджолярів і сказав:

— Слухайте, бджолярі, побратими мої, ворог під Теребовлею. Часу вже немає

оборону організовувати. Робіть так, як я робитиму і ми зможемо здолати ворога. 

Старий Панас підняв над головою найбільшого вулика і, підійшовши до краю Замкової гори, жбурнув його під копита ворожій кінноті, котра вже піднімалася схилами. Так само вчинили і інші бджолярі. Бджілка Тея разом із всією своєю бджолиною  родиною теж активно вступили в бій проти ворогів, безжально жалячи їх.

— Дзззз… Тримайте ординці від Теребовлі гостинці!

Вулики покотилися Замковою горою назустріч ворожій кінноті … перелякані коні почали раптово зупинятися, падати і скидати своїх вершників… У той момент теребовлянці встигли зачинити ворота замку, але в цьому вже не було потреби…

Бджоли почали вилітати із розтрощених вуликів та несамовито жалити і коней, і вершників… Що тут зчинилося… Ворожі коні зовсім оскаженіли від укусів маленьких комах, що цілими роями обсідали все, що ворушилось у ворожому війську… Завжди войовнича і дисциплінована ворожа кіннота за кілька хвилин перетворилася на некероване стадо, котре в паніці тікало від міста геть…

інші міфи
та легенди

Array ( [post_type] => post [category] => 50 [posts_per_page] => 5 [orderby] => rand [order] => ASC )

Легенда про Буцнів

Колись давно, де зараз розташувалося наше село, жило плем’я працьовитих людей. Вони обробляли землю та випасали худобу. На чолі племені був ватажок на ім’я Буц....

ВОВК І ГРИЦЬ

Давно це було…В ті часи, коли на території нашого села проживали слов’яни. Високі пагорби над річкою , звісно, забули часи, коли тут буяли ліси,а річка...

Легенда про Бабину гору

У давнину, згадують, на вершині Бабиної гори серед дрімучих лісів було поганське капище — священне місце, де відбувалися прадавні ритуали, горіли жертовні вогні, заводилися ігрища....

Перстень графа

Давно-давно жив у Збаражі багатий та красивий граф, назвімо його Вітомський Едуард. Був він знатного роду, величного походження, багатий на вроду і статки. Але ніхто...